В 30 км на схід від міста Херсон простягнулися Олешківські піски - загадкова місцевість між Чорним морем і Дніпром розміром приблизно 15 на 20 км.

На території площею близько 2100 кв. км відкривається дивовижний світ природи,  що залишився незачіпаним людиною.

Цей унікальний природний об'єкт не має аналогів не тільки в Україні, а й у Європі. Олешківські піски зараз - це державний заказник, у якого є всі шанси отримати статус Національного парку - адже сам колишній президент країни В.А. Ющенко під враженням побаченого турбувався подальшою долею цього природного об'єкта.



Незважаючи, на те, що останнім часом в Інтернеті з'явилося багато інформації про Олешківські піски, та все ж ще дуже мало українців поінформовані про наявність в країні пустелі, яку офіційно визнають найбільшою на європейському континенті. Та й серйозних наукових досліджень, присвячених Олешківським піскам, на диво мало. Причина - колишній особливий статус секретності регіону: в пустелі довгий час знаходився військовий полігон, на якому відпрацьовували бомбування льотчики з країн Варшавського договору. Назва ж піщаного масиву походить від старої назви міста Олешки (нині Цюрупинськ).


На вигляд, Олешківські піски - це безкрайні п'ятиметрові бархани, що тутешні жителі називають кучугурами, негуста рослинність, тонни піску, спуски і підйоми, оазиси і неймовірна спека.

У своєму нинішньому вигляді Олешківські піски з'явилися досить недавно. Колись, за старих часів, на цьому місці протікав Дніпро. З часом вода відійшла, а просування пісків, що залишилися в його низинах, стримував покрив степової рослинності. У ХІХ столітті на цій території місцеві жителі стали випасати овець. Поступово пересуваючись вперед, отара не залишала за собою ні травинки. У результаті інтенсивного випасу, який знищив практично всю траву, звільнилися піски, а вітрова ерозія дала їм можливість розширюватися.

Дослідні роботи по закріпленню піщаного масиву були розпочаті ще в XVIII столітті. Але все одно, в кінці XIХ століття площа пісків значно збільшилася. На даний момент піски зупинено по краях величезними штучними лісами.

Хоча херсонський піщаний масив офіційно визнаний єдиною пустелею в Європі, назвати Олешківські піски однозначно пустелею складно. Швидше піски можна віднести до напівпустель. Тому підтвердження - кліматичні умови, де влітку пісок нагрівається до 75 градусів за Цельсієм. Повітря над пісками прогрівається сильніше, тому влітку краплі дощу швидко випаровуються, при цьому гаряче вологе повітря розганяє хмари, через що інтенсивність дощів тут дещо менше, ніж у Херсоні, який знаходиться недалеко на іншому березі Дніпра.

Пісок Олешшя дуже дрібний і легкий: кинеш його жменю у повітря, і він там ще якийсь час висить нерухомо. А на землі видно, як поступово тане його тінь. У досить великому яру росте сосновий гайок, і навіть є озерце з чистою водою. Справжній український оазис посеред справжньої української пустелі. Зелені в пустелі не так щоб багато, але є - де-не-де. Ростуть невеликі берізки або сосни, а іноді пробивається трава.

На території Олешківських пісків можна успішно розвивати майже всі напрямки активного туризму: пішохідні, велосипедні, кінні та авто-мото походи. Сприяє відмінне місце розташування - поруч проходить залізниця, за 30 км на південь - морське узбережжя. Насолоджуючись ласкавим Чорним морем, будь-який бажаючий зможе вибратися в пустелю, не втрачаючи при цьому багато часу.