В основному, агротуризм розвинений у Північній та Центральній Італії, причому безперечними лідерами тут є Тоскана і Трентіно-Південний Тіроль. Саме в цих двох областях концентрується майже половина агротуристських підприємств всієї країни і саме сюди спрямовується половина турпотоку цієї сфери. Тоскана - це земля Флоренції, Пізи, Сієни і багатьох менш відомих, але надзвичайно цікавих середньовічних міст і монастирів, а Трентіно-Південний Тіроль - один з найбільших європейських центрів гірського і гірськолижного туризму. Таким чином, успішний розвиток агротуризму стало можливим тут, перш за все, на основі вже існуючої добре розвиненої туристської інфраструктури і "розкрученості" цих територій. До цих двох факторів додаються краса пейзажів, велика кількість культурно-історичних і природних пам'яток, гарні вина і якісна місцева кухня, які займають особливе місце в цій "формулу успіху". Слід також зазначити, що основний вид транспорту, що використовується в цій сфері туристами - це особистий автомобіль або навіть велосипед. 

Першими, як не дивно, сільську красу Італії відкрили англійці. Сюди зачастив прем'єр-міністр Блер, який проводив кожне літо пару тижнів в ретельно прихованому містечку в Центральній Італії. Старовинній садиби купили собі в Тоскані відомі рок-музиканти Елтон Джон і Стінг. А в дев'яності роки почався бурхливий розквіт невідомого досі феномену - агротуризму, який дозволив новому поколінню відпочиваючих в Італії кардинально змінити концепцію сімейної відпустки, та й взагалі стереотип заміського дозвілля. Тепер у головних італійських мегаполісах стало модним у середині літа, а то й у міжсезоння відправитися на тиждень в глибинку, подихати повітрям полів і лісів, пожити в глушині, відірвавшись від міської суєти. 

Відпочивати в системі агротуризму можна за дуже скромні гроші. Легко влаштуватися у вельми пристойних умовах, але жити при цьому в абсолютно автентичних селянських будинках XIV-XV століть, а то й на колишній млині, сіннику або в стайні. Господарі, вони ж власники, офіціанти, кухарі та аніматори, щиро раді гостям (саме так у відсутність натовпів відвідувачів тут сприймають клієнтів). А домашні сири та шинка, рукодільні локшина з білими грибами, парна телятина або вівця під шикарне червоне вино місцевого розливу городянина змушують забути про все на світі. Але доходить до того, що відкрили для себе маловідомий куточок міланці або римляни зовсім не поспішають зазивати туди всіх знайомих, а вважають за краще залишатися першими постійними і тому завжди довгоочікуваними клієнтами. 

Саме поняття "агротуризм" припускає, що організацією туризму на селі займаються виключно селяни або члени їх сімей, мали з цього додатковий дохід, але який не міняє при цьому свого виробничого профілю. У агротуризм не потрібен "люкс", хоча й тут житло поділене за категоріями і може бути від однієї до п'яти "зірок", тут цінуються добротність і чистота. Втім, у довідниках є і патриціанські вілли, що розкинулися серед оливкових гаїв і виноградників, відреставровані власниками, але вони і коштують відповідно: за сімдесят-вісімдесят євро в день з людини. А звичайна кімната коштує всього двадцять-двадцять три євро. 

Співвідношення ціни та якості послуг у таких містечках дуже високе. Багато хто просто забули смак справжнього свіжого сільського хліба або моцарели з буйволячого молока, а то й ніколи їх не пробували. Не кажучи вже про м'ясо, спаржі, свіжовіджатому оливковій олії, унікальних винах, Граппа і всьому іншому. У П'ємонті селяни вирощують на своїх болотах жаб, а в Ломбардії - виноградних равликів, і гурмани не змушують себе чекати.

На модному курорті усамітнитися і відпочити в масі нікому не вдається. Концентрація відпочиваючих там така ж, як в місті. У агротуризмі же звичайно житло налічує всього від двох до десяти кімнат або апартаментів, до того ж рознесені по території. А землі при господарстві ніяк не менше десяти-п'ятнадцяти гектарів, і скрізь можна гуляти і насолоджуватися самотою. Той факт, що місцеві жителі не професіонали в сфері обслуговування, нас не дуже турбує: осягнути основи можна досить швидко. Зате привітність у них непідробна. Та й незнання іноземних мов не завжди є недоліком: іноземці їдуть углиб Тоскани НЕ ламану англійську слухати, а тишею і спокоєм насолодитися. 

Для дітей пропонуються спеціальні програми, наприклад, показують, звідки береться молоко, як виглядають вівці, кролі, кури і корови. Багато городян ніколи не бачили коней, а тут їм влаштовують кінні прогулянки. Самі батьки з величезним інтересом спостерігають за сироварним виробництвом, вперше бачать, як доглядають за виноградною лозою, і вчаться власноруч розкочувати домашні макарони. Є навіть спецкурси по кухні. Вас обов'язково чекають такі розваги як рибалка, стрільба з лука, велосипедні прогулянки, трекінг, хайкінг, настільний теніс та багато іншого. 

Подорожувати у такий спосіб досить легко і просто, наші менеджери допоможуть вам підібрати оптимальний маршрут і в найкоротші терміни організувати поїздку в будь-який час року.